27 випуск циклу "Секретна війна" від телеканалу ICTV присвячується, з поміж іншого, розгляду питання про Велесову книгу. Серед учасників також і Віктор Крижанівський

 

 

 

Не дарма говорять, що коли до тебе приходять з інших місць, то треба спочатку спитати, а чого там не жилося. А все просто, не жилося там, бо мабуть не жилося. Для чого Голова правління ГО «Самоврядна громада» пропонує Вам тільки в разі її потреби бути відданою справі місцевого самоврядування. Якого самоврядування? Яке знищує українську культуру? І чи всі в територіальній громаді Дніпровського району підтримують такі кроки громадського діяча? Прямо скажу, що ні. Крім цього, про яку Конституцію йдеться, якщо Конституція захищає і власність, і твори мистецтва, і право на працю. Майстерня є ні що іншим, як робоче місце художника, яке він набув з радянських часів. Воно захищено законом, і ніхто не має право перешкоджати художнику в його діяльності, навіть “тьотя прокурора”, що голосить “ВОН”. Звичайно, ніхто не говорить про те, що обов’язково треба досконало знатися на мистецтві, щоб його цінити. Мистецтво цінять душею, якщо вона є, а не образливими словами. Майстерня на верхньому поверсі по Малишка, 23 належить художнику Крижанівському В.В. на підставі користування ще до 24.08.1991 року, має поштову адресу, використовується за призначенням, а отже, він є саме тим, хто як раз і має безпосереднє право займати це приміщення в якості користувача. І до речі, до “появи” “Самоврядної громади” не відомо хто заперечував перебуванню майстерні художника у нежилому приміщенні, що надано йому абсолютно законно і безперечно, хоча ремонт приміщення поступово йшов. Та ніхто й не міг заперечувати тому, що митець знаходиться саме там, де працює більше 15-ти років. А невідомі на той час учасники самоврядної громади (до речі, вона коли з’явилася?) та самозванного домового комітету, який ніхто не обирав, що не кажи, намагаються не збагатити українську культуру, а, як можна зробити висновок, знищити надбання України. Хто ж виступає з галасом “ВОН”? Виходить так, що напругу в будинку провокує як раз самоврядна громада з якимись “тьотями прокурора”, а також ніким не обраним в законний спосіб якимось “домовим комітетом”, що складається фактично з п’яти осіб, які майже всі є сім’ями. Фактично, це дві сімейні пари, або родичі і “тьотя прокурора”. Так де тут норми Конституції, якщо кілька без повноважень осіб намагаються позбавити художника дійсно з великої літери (і не цим ОСОБАМ судити про його талан), а також можливості творити на користь Батьківщини, всіх українців і світової культури. Подібні ОСОБИ знищували гончарні майстерні на Подолі, в Дарниці, музей Трипільської культури в с. Трипілля, інші пам’ятки українського мистецтва. За вандалізм на цвинтарі дається досить великий строк ув’язнення, а за знищення культурних цінностей – ні. Хоча, хто знає, може в майбутньому і буде прийнята відповідна стаття в Кримінальному Кодексі. В будь-якому разі, якщо виявиться, що ці особи просто нездари по життю, то їм можна простити неосвідченність та “безкультур’є”. Але якщо це зовсім інші прояви, то ми всі маємо дати бій ворогам української культури. Тут необхідно визначитися кожному, хто за що стоїть. Здавалося б, чого поганого в тім, що обдарована людина за власний кошт (а не за кошт Голови правління Самоврядної громади в одному окремому будинку, в якому вона навіть не проживає), повністю відремонтував взятий ще у 1990 році технічний поверх, що був у жахливому стані? І чи в інших будинках Дніпровського району все нормально на мансардних, поверхах, технічних приміщеннях? Звичайно, що ні. Наступне питання, чим несе небезпеку діяльність, пов’язана з приведенням технічного або мансардного поверху, іншого нежилого приміщення до нормального технічного стану для жителів будинку? І ще одне питання, а чи є позитивним протікання даху, необслуговування, або погане обслуговування обладнання будинку, відсутність вікон в технічних приміщеннях, інший безлад, який був до того, як людина все відремонтувала. І чи мало самоврядній громаді дахів та технічних поверхів в інших будинках, які дійсно несуть небезпеку мешканцям? Наприклад, постійно залите обладнання ліфтового приміщення в деяких інших будинках, висячі електропроводки та не закриті щитові, відкриті виходи на дах, засміченні воздуховоди тощо. І чи взагалі, належать технічні приміщення та обладнання жителям будинку, адже це не є сьогодні їхня власність. Вони не передавалися мешканцям на обслуговування, не визначено всіх, хто має до них відношення. І чому б самоврядній громаді не вигнати “ВОН” з будинку, що поряд, магазин, кафе або щось інше? Чого ж тоді дійсно хоче “провозглашенная единственным законодателем и защитником интересов украинцев” ГО “Самоврядна громада”? А так і виходить, що мабуть вона підтримує тих, хто з одного боку умисно шкодить українському мистецтву з метою не дати можливість творити дійсному митцю, визнаному світом, а не окремим “домовим комітетом”, а з другого боку – займається преділом власності в інтересах окремих осіб з “домового комітету”. Для цьго і розповсюджує провокаційні чутки про “рейдерське захоплення”. І хто сказав, що художник займається “рейдерським захопленням”, а не навпаки, окремі особи, що називають себе громадськими діячами в одному локальному будинку є тими, хто не враховує норми закону? Треба звернути увагу, що рейдерським захопленням називається присвоєння владних повноважень, що часто здійснюється із застосуванням фізичної сили часто за допомогою зброї. З боку Крижанівського цього не було. Проте, “тьотя прокурора” з “підручними” намагалися застосувати фізичну силу проти художника. Тоді, хто ж є рейдер? І хто сказав що були “баталії” у суді щодо “рейдерського захоплення” між Оксютенко та Майданником? Баталії – це рукопашний, або із застосуванням зброї бій. Які “баталії”? Хіба зафіксовано бійку? Для чого Голові правління Самврядної громади розповсюджувати у “відкритому просторі” Інтернеру неправдиву інформацію? Мабуть у неї далеко йдуть плани. Дивіться, мешканці, вчора Крижанівського оливали брудом, сьогодні – Оксютенко та Майданник, а завтра для потреб та віддання справі місцевого самоврядування може настати й ваша черга. Тим більше, що питання в суді стоїть зовсім не про Малишка, 23, а про розірвання договору між Крижанівським та УЖГ за адресою м. Київ, вул. Празька, 31. Інша справа, що в суді позивач, інтереси якого представляє Майданник, використав документи, підписані обдуреними певними зацікавленими особами пенсіонерами з вул. Малишка, 23. Про яке рейдерське захоплення йдеться, це відомо мабуть, а мабуть небезпідставно вигадано самою Головою ГО. Адже, по Празській, 31 рейдерського захоплення немає. По Малишка, 23 Крижанівський займає абсолютно законно все те приміщення, що йому належить за договором і яке він привів до нормального технічного стану і робить там “вівтар матері”, абсолютно відкрито і не приховуючись. Так що Самоврядна громада, або ті, хто її використовує, як підказує логіка, виступає з метою знищення вівтаря матері. Чи це нормально? Вважаю, що це є антиукраїнським проявом, який грунтується на пострадянських фобіях окремих громадян, які не прийняли Україну. А як ще можна розцінити те, що в час, коли митець творить свої визначні картини (це визнано і української громадськістю, і зарубіжними критиками, а не делетантами від мистецтва), то певні “громадські діячі” вводять в оману громадськість, підбурюють несвідомих громадян, розповсюджують неправдиву інформацію, показуючи “кіно із заснятити чоботами”. Таким громадським діячам оцінка одна – ГАНЬБА! А от значення для України робіт Крижанівського В.В. підтверджується багатьма відгуками чисельних і чисельних відвідувачів його виставки. На цю виставку запрошувалися також і мешканці з Малишка, 23. Проте невідомі, мабуть що “сподвижники” “домового комітету”, обірвали афішу, щоб ніхто не зміг довідатися правду про митця. Нічого дивного немає у поведінці людей, які обзивають не просто професора, не просто академіка Академії художників, не просто члена Спілки художників України, а визнаного українською громадськістю митця, яким пишається вся України, та називають його «Телепень і К» – галерея від художника В. Крижанівського. тим не менше, всеж таки визнають галереєю. Як не згадати великого басняря Леоніда Івановича Глібова , – його басню “Осел і соловей”.

Раз у вишневому садочку
Лежав Осел у холодочку.
Побачив він між рястом Солов’я
І став йому гукати:
— Здоров, співун! Насилу вглядів я;
Який маленький ти, а кажуть, що горлатий.
Ану, лишень, утни!
Казали у дворі індики,
Що ніби ти співать мастак великий,
Чи, може, брешуть, вражії сини?
Ану, нехай і я почую,
Яку там пісню ти вдереш —
Веселую чи жалібну якую;
Тут сила не в тому — яку, а як утнеш!..—
І Соловей почав співати;
Лунає пісенька на ввесь садок;
Лежить і слуха дурень головатий,
Неначе справді знає прок.
А Соловей аж горло надриває
І на всі заставки співає:
Щебече, і свистить,
І тьохкає, і торохтить.
На що вже горобці — і ті попритихали
І прислухаться стали.
Замовк співун і на Осла глядить,—
Чи буде, мов, хвалить?
— Ну, молодець! — сказав суддя ухатий,—
Хороший птах:
Хоч невеличкий, та горлатий…
Ти, мабуть, виплодивсь не в наших сторонах.
Коли б ти нашого наслухавсь півня,
Тоді б ще краще заспівав;
Хоч він тобі й нерівня,
А все-таки хоч трохи б перейняв.—
Такої похвали співун не сподівався;
Якби був знав,
То й не співав.
— Прощайте, дякую! — він до Осла озвався.
— Прощай! — сказав Осел.— Навідайсь ще коли,
Бувай здоров, небоже!

Таких суддів, такої похвали
Не дай нам, боже!

 

З великою повагою до тих, хто не дослухується порад всіх, хто радить. І до тих, кого ошукали, з надією, що все-таки побачать світло.

 

 Грудень 21, 2015                                              Оксютенко О.І.
 
 
 
 

 Боротьба за центр "Олатар" ("Вівтар Матері") триває. Недруги українства знову намагаються загасити полум`я пробудження суспільства на берегах Дніпра. Звертаємось до громадськості з проханням підтримати й допомогти спільно відстояти "Олатар"- науково-дослідний та етнічно-практичний Центр, що ладується на вул. Малишка 23, Дніпровського р-ну  м. Києва. 

Ситуація склалась слідуюча. "Вівтар Матері" хочуть  відібрати чиновники і противники всього українського, рідного, святого... Автор проекту Віктор Крижанівський - знаний митець в Україні та за її межами  протягом чверті століття  відстоює свій творчий простір. 

Його майстерню та Центр намагаються знищити, художника виселити, посилаючись на тиск «КОГОСЬ» з міської адміністрації. Особи без повноважень від мешканців будинку під керівництвом ГО «Самоврядна громада» та інших впливових осіб району застосовують рейдерські методи: перекривають воду, викликають без причини міліцію і пожежників, погрожують фізичною розправою за піднятий прапор України, принижують людську гідність, знищують інструменти, будівельні матеріали, тощо.

Ігноруючи закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», перешкоджають діяльності митця, який має право власності на це приміщення (ст.6 цього закону).

Зараз художник відстоює свої права в суді Дніпровського району. Четвертий суд відбудеться 23 грудня  2015 р. о 14 год. 30 хв. за адресою: вул Кошиця 5-а, ст. м. «Харківська».

 

Підтримаємо права митця!!! 

Збір о 14:00 біля суду!

 

І ОЖИЛА ДОБРА СЛАВА, СЛАВА УКРАЇНИ,

І СВІТ НЕВЕЧІРНІЙ ТИХО ВЖЕ СІЯЄ...

ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТИ МОЇ, МОЛЮ ВАС, БЛАГАЮ!

 

Вхід до Центру Олатар Матері

  

                   

 

            

 

Ці та інші фото з Центру Олатар Матері можете побачити у Фейсбуці в профілі користувача

 Rohneda Malushitska

15 грудня в рамках культурологічного проекту

«КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА СВІТУ. СКАРБИ УКРАЇНИ»

 в галереї ПЕЧЕРСЬКА відкривається виставка

«ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ».

Галерея Печерська
Галерея Печерська фото

 

Вперше в одній  виставковій залі  будуть презентовані традиційні керамічні вироби двох найдревніших цивілізацій світу: Тунісу та України.

В експозиції будуть також представлені роботи туніських майстрів: відомого громадського діяча, галеристки, дизайнера та художниці МОНИ ШУК  та  художника і музиканта САМІ  ГАРБІ. Українське мистецтво будуть  презентувати мистецькі твори члена Національної спілки художників України, професора кафедри дизайну НАОМА, доктора філософії образотворчого мистецтва Кінгстонського університету (США), автора і керівника проекту «Вівтар Матері» ім. А. Малишка,  відомого художника ВІКТОРА КРИЖАНІВСЬКОГО та  авторська колекція майстрів з реконструкції трипільської кераміки ОЛЕКСІЯ, ІЛОНИ та ІВАНА ТРАЧУКІВ.

Туніська кераміка з приватної колекції  дозволить оцінити вишуканість виробів з Набеля – центру гончарного виробництва країни, в формах та орнаментах яких зберігаються фінікійські та римські традиції, садову кераміку, зерновики та амфори з різних куточків Тунісу.

У програмі виставки - дефіле національного українського та туніського жіночого одягу та проведення майстер-класів (витинанка, кераміка) за окремим розкладом.

19 грудня 2015 року о 12:00 годині (субота) відбудеться зустріч з членом Національної спілки художників України, професором кафедри дизайну НАОМА, доктором філософії образотворчого мистецтва Кінгстонського університету (США), автором і керівником проекту «Вівтар Матері» ім. А. Малишка,  відомим художником Віктором Крижанівським.

На виставці будуть розповсюджуватись факсимільні репродукції творчих робіт Віктора Крижанівського та літературні твори. 

Адреса: Галерея «Печерська», вул. Лаврська, 9 (корпус №19 у дворі Лаврського провулку).

               

Виставка відкрита до 25 грудня щодня, крім неділі, з 12.00 до 18.00

 

     Проїзд: м. «Арсенальна», трол. 38, зуп. Церква Спаса на Берестові

 

Тел.: (044) 280-20-16, (097) 352-28-98, (095) 003-04-00

 

Галерея Печерська карта
Галерея Печерська карта