Останнім часом люди забули, що таке живе спілкування: його заміна є чи то телевізор, чи то компютер. Сусіди перестали вітатися при зустрічі, а іноді й взагалі навіть не уявляють, хто живе поруч. Душа черствіє й міліє, а життя перетворюється на споживацьке існування, в якому матеріальне витісняє духовність і моральність. Аби повернути живе спілкування, здатність співчувати не лише рідним, а й бабусі-сусідці, в якої часом не вистачає грошей на ліки, або порадіти за поета з сусіднього підїзду, в якого вийшла нова збірка віршів, ми започаткували постійну рубрику «Знайомі незнайомці».

 

І перша наша розповідь про людину не зламної волі  й майже нелюдської дієздатності. Нас запросив до себе у гості відомий український художник, професор кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва, член Національної спілки художників України, доктор філософії Кінгстонського університету (США) Віктор Володимирович КРИЖАНІВСЬКИЙ.

 

Трипільське Диво. Полотно, олія. 2007 рік
Трипільське Диво. Полотно, олія. 2007 рік

 

Стрибожі Духи

Колишуть очерет,

Що шелестить у лузі

Трипільської Землі,

Як Атлантиди,

Де в глибині тенет

Заховані всі Таїнства Душі.

 

Зізнаюся відверто, це, мабуть, одне з найнезвичайніших моїх інтервю, адже співрозмовник запросив мене на технічний поверх однієї з багатоповерхівок по вулиці Андрія Малишка. Ні, мова не йтиме про захаращеність не житлових приміщень, і, навіть, не про те, що дах будівлі протікає. Просто це місце – то особливий мистецький простір, де вже 25 років створює свої полотна та пише вірші душа художника і поета, знаного в творчих колах під іменем Сонцеслав.

Одні вважають його диваком, інші – чи то від заздрощів, чи то від нерозуміння – намагаються всіма способами «вижити» його з цього горища. Але він не здається, адже точно знає: все, що робить, – заради рідної України.

«Скільки себе пам’ятаю, я малював, – згадує Віктор Володимирович. – Коли мені було 4 роки, до нас приїхав мамин брат. Він тоді намалював маленького голуба на поштовому конверті. Цей малюнок так запав мені в душу, що рука сама потягнулася до олівця. З тих пір я вже не зупинявся. Іноді мама навіть забирала в мене олівці й виганяла на вулицю».

Віктор Крижанівський народився на Волині, де жила й творила Леся Українка, ходив купатися на озеро, де написана "Лісова пісня". Казкова природа Полісся з дитинства викохала в уяві художника міфологічні образи стародавніх слов’ян, які він усе життя втілює у своїх картинах, що схожі на дуже чисте, світле місце, в якому хочеться побувати.

За тридцять років творчої діяльності Віктор Сонцеслав влаштував понад 20 персональних виставок. Його полотна зберігаються також у музеях України та в приватних колекціях шанувальників його творчості в багатьох країнах світу.

А от деякі мешканці будинку №23 мало не щодня намагаються встромляти йому палиці в колеса, не розуміючи не лише духовного значення його проекту, а й прямої економічної вигоди персонально для їхнього будинку. Адже художник планує тут зробити не готель і не магазин чи салон якийсь, а науково-дослідний етнічний центр «Олатар» імені Андрія Малишка – своєрідний український дім, де виставлятимуться експозиції художників, скульпторів, фотографів, писанкарів, вишивальниць.

Планується презентація нового видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, проілюстрованого Віктором Крижанівським, робота студій образотворчого мистецтва й дизайну, реконструкція обрядів різних регіонів України, проведення майстер-класів (писанкарство, вишивка, фотостудія), гуртки для школярів. А ще є у Віктора Володимировича мрія – встановлення напроти будинку, у парковій зоні пам’ятника видатного українського громадського діяча, поета та письменника Андрія Малишка, іменем якого названа вулиця. А поряд з ним  в районі Вовчої гірки – будівництво фонтану «Дерево Роду», де спекотного дня можуть із задоволенням хлюпатися малюки нашого району.

Невже ця благородна мета творчої душі Віктора Крижанівського, який дбає про духовний розвиток та дозвілля наших дітей та онуків, якому не байдуже, яким буде наш мікрорайон не варта вашої, дорогі мешканці, уваги?! Невже картини й скульптури, книги й фотографії не кращі, ніж занедбане, заставлене різним непотребом горище, яке може спалахнути від недопалка наркоманів чи безхатченків, які час від часу знаходять собі притулок на техповерхах інших будинків?! Впевнені, що ні! А як видумаєте, шановні дніпровчани?

 

Світлана Головченко,

журналіст Благодійної організації 

 Благодійного фонду «Дніпровська сила» 


Будогоща. Полотно, олія. 2007 рік             Сила бажання. Полотно, олія. 1999 рік

Будогоща. Полотно, олія. 2007р                   Сила бажання. Полотно, олія. 1999р

 

 Автор Віктор Крижанівський. Козак Мамай у характерницькому стані. Полотно, олія. 2008 р.
Козак Мамай у характерницькому стані. Полотно, олія. 2007р 

  

 

Ще кілька нових статей цього автора

Додати коментар

Дозволено писати усе окрім брутальностей

Захисний код
Оновити