Стаття з газети
Стаття з газети "Природа і суспільство"

 

Художня майстерня на горищі 16 поверхового будинку – майже як помешкання Карлсона. З висоти відкривається захоплива панорама міста, щоправда, місто це – Київ. А на горищі, яке насправді є технічним приміщенням багатоповерхівки, живе і працює художник, який відкрив людям світ давньоруських вірувань і показав пантеон божеств прадавніх слов’ян.

 

Віктор Крижанівський фото
Віктор Крижанівський

 

 

Віктор Крижанівський вже 25 років працює у своїй майстерні, яку орендував і побудував власним коштом. За цей час створено сотні робіт, показано два десятки виставок.

Одна з найсвіжіших його робіт – «Кобзар». 200 ілюстрацій до книги Тараса Шевченка «в дусі АТО і майдану». Там, каже художник, будуть сучасні обличчя, починаючи Президентом і закінчуючи Поплавським…

Цього року художнику Крижанівському виповнилося 65. Природно, мав намір влаштувати свою персональну виставку в Українському домі. Але не вийшло, за оренду запросили більше 30 тисяч гривень у день… Тому вирішив – як платити за приміщення «де ще сидять беркутівці, тільки без форми», – зроблю щось своє.

За задумом це мав бути своєрідний культурний центр, площею близько 90 кв. метрів. Приміщення для цього є – поряд з майстернею, все той же технічний поверх. Треба лише докласти рук, і, звісно, грошей, щоб бетонні стіни з трубами, що капають, перетворити на заклад культури.

– Ну, й попався, – кепкує над собою Віктор Крижанівський, – міліції, прокуратурі, швондерам всяким…

Сусіди, як помітили будівельну активність у своєму під’їзді, забили в набат, почали строчити заяви в міліцію, вимагати від ЖЕКу розірвати договір оренди на приміщення, яке художник займав 25 років і справно платив за нього.

Справа перейшла в судову тяганину, яка триває…

– Мабуть, не вистачило мудрості як це правильно зробити, – розмірковує художник. – Але тепер треба відстояти і завершити розпочате. Цей проект задуманий не заради слави, її і так вистачає. У Москві торгівці піратськими копіями моїх творів взагалі вважають російським класиком і називають Сонцеславом Крижанівським, який давно помер…

 

Про живильні джерела

 

– Я виріс на Волині, неподалік Колодяжного, де народилася Леся Українка. На озерах, де вона писала «Лісову пісню», проходило моє дитинство. Я рано познайомився з творчістю Лесі Українки, а бачене довкола підтвердило: Природа – жива, вона одухотворена. На жаль, людина не завжди це розуміє… У мене ще в дитинстві відбувся поворот до того прадавнього світобачення людей, які жили в ладу з природою, які розуміли її. Коли людина йшла до лісу і рубала дерево, вона вибачалася; коли заходила до лісу – просила дозволу, і виходила – теж

вклонялася за те, що ліс її прийняв, дав свого добра і відпустив. Бо ліс різний буває, він може зігріти, а може й задушити, якщо ставитися до нього недобре. В лісі слід поводитися чемно.

Будь-який природний простір, якому людина стала чужою, викликає в неї страх. Коли міська людина заходить до лісу – вона боїться. І не тільки лісу, моря бояться люди, бояться степу, пустелі…

Можна по різному ставитися до тих, хто думає як я, можна поважати такі погляди, а можна й скептично сказати: з глузду з’їхав, в якихось духів вірить. Але свою творчість протягом життя я вибудував на одухотвореності природи.

 

Про ставлення до жінок

 

– Он, бачиш, славень, написаний під стелею: «Во ім’я мами, тата, дитятки і дерева Роду нашого». Я міняю ставлення до жінки. От християнська точка зору: «Во ім’я отця, сина і духа св’ятого. Амінь». Де тут мама? Або сучасна практика: ти народився і отримуєш прізвище батькове, по батькові – теж від батька. Де тут мама? Де в тобі мама? Мама щезає. Вважаю: прізвище має бути мамине, дівоче, а по батькові – батькове. Так буде правильно, і батька не образили, і маму. Жінка – це відьма, тобто та що відає, знає, а чоловік – це воїн, захисник, це сила… – разом дві половини «ін» і «янь» працюють.

 

 

 

Про культурний центр

 

– Проект «Вівтар Матері» виношувався в мене давно і, звичайно, це, перш за все, данина жінці. Мета – возвеличити роль жінки, поставити її на відповідне місце в суспільстві. Тому цей вівтар, у першу чергу, буде присвячено пов’язаним з цим проблемам. Це не церква, синагога чи костел, тут будуть виставки, зустрічі. Тут будуть семінари, здебільшого ладувального спрямування: наприклад, як підібрати собі пару, щоб на все життя. Цьому не навчають у школі, але така наука була… Слід копнути в літописах.

У другому залі будуть картини і буде українська хата. На її стінах – автобіографічне, розповіді про людей, яких зустрічав на життєвому шляху.

Третій зал називатиметься «Лісова пісня». Тут є що сказати для газети «Природа і суспільство», бо я в дитинстві не раз з батьком ходив до лісу і нас заставала ніч, коли, бувало, далеко зайшли. Він був мисливець, а я при ньому зброєносець, їжоносець. Раз виходимо вночі на галявину, а там – ілюмінація – все в світлячках. І зорі на небі. Ніби потрапили в космос. Сіли на землю і довго спостерігали цю дивовижну картину. Отакі сценки будуть тут, замість маленьких хробачків світитимуться лампочки. Дзеркало буде плесом води… Навколо мавки, лісовики й інші духи. Пугач лякатиме своїм «пугу». Тут буде цікаво дітям.

У четвертому залі розташується виставка картин. Спочатку велика персональна виставка Віктора Крижанівського і презентація оформленого ним «Кобзаря».

П’ятий – це конференц-зал, бібліотека, простіше кажучи, актова зала.

Мистецтвознавець Володимир Могилевський сказав про Віктора Крижанівського так: «Мета художника – виступати «за», а не «проти»; не звинувачувати і не руйнувати, а творити і довершувати своє, воскрешати і повертати дивосвіт Оріїв-Русичів через поглиблене вивчення стародавніх Пам’яток і Літописів, сучасних неупереджених досліджень науки, порівнюючи минуле свого народу з минулим інших, далеких і сусідніх народів, з їхньою культурою, вірою, мистецтвом, побутом і звичаями.

Віктор Крижанівський зумів втілити у життя одну зі своїх заповітних мрій – запалити Вогонь пращурів наших у місці «звідки Русь пішла».

А от як йому розтопити кригу нерозуміння і заздрості сучасників?

Автор Іван Кугно

 

Свято Матері роду

 

 

 

 

 

Останнім часом люди забули, що таке живе спілкування: його заміна є чи то телевізор, чи то компютер. Сусіди перестали вітатися при зустрічі, а іноді й взагалі навіть не уявляють, хто живе поруч. Душа черствіє й міліє, а життя перетворюється на споживацьке існування, в якому матеріальне витісняє духовність і моральність. Аби повернути живе спілкування, здатність співчувати не лише рідним, а й бабусі-сусідці, в якої часом не вистачає грошей на ліки, або порадіти за поета з сусіднього підїзду, в якого вийшла нова збірка віршів, ми започаткували постійну рубрику «Знайомі незнайомці».

 

І перша наша розповідь про людину не зламної волі  й майже нелюдської дієздатності. Нас запросив до себе у гості відомий український художник, професор кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва, член Національної спілки художників України, доктор філософії Кінгстонського університету (США) Віктор Володимирович КРИЖАНІВСЬКИЙ.

 

Трипільське Диво. Полотно, олія. 2007 рік
Трипільське Диво. Полотно, олія. 2007 рік

 

Стрибожі Духи

Колишуть очерет,

Що шелестить у лузі

Трипільської Землі,

Як Атлантиди,

Де в глибині тенет

Заховані всі Таїнства Душі.

 

Зізнаюся відверто, це, мабуть, одне з найнезвичайніших моїх інтервю, адже співрозмовник запросив мене на технічний поверх однієї з багатоповерхівок по вулиці Андрія Малишка. Ні, мова не йтиме про захаращеність не житлових приміщень, і, навіть, не про те, що дах будівлі протікає. Просто це місце – то особливий мистецький простір, де вже 25 років створює свої полотна та пише вірші душа художника і поета, знаного в творчих колах під іменем Сонцеслав.

Одні вважають його диваком, інші – чи то від заздрощів, чи то від нерозуміння – намагаються всіма способами «вижити» його з цього горища. Але він не здається, адже точно знає: все, що робить, – заради рідної України.

«Скільки себе пам’ятаю, я малював, – згадує Віктор Володимирович. – Коли мені було 4 роки, до нас приїхав мамин брат. Він тоді намалював маленького голуба на поштовому конверті. Цей малюнок так запав мені в душу, що рука сама потягнулася до олівця. З тих пір я вже не зупинявся. Іноді мама навіть забирала в мене олівці й виганяла на вулицю».

Віктор Крижанівський народився на Волині, де жила й творила Леся Українка, ходив купатися на озеро, де написана "Лісова пісня". Казкова природа Полісся з дитинства викохала в уяві художника міфологічні образи стародавніх слов’ян, які він усе життя втілює у своїх картинах, що схожі на дуже чисте, світле місце, в якому хочеться побувати.

За тридцять років творчої діяльності Віктор Сонцеслав влаштував понад 20 персональних виставок. Його полотна зберігаються також у музеях України та в приватних колекціях шанувальників його творчості в багатьох країнах світу.

А от деякі мешканці будинку №23 мало не щодня намагаються встромляти йому палиці в колеса, не розуміючи не лише духовного значення його проекту, а й прямої економічної вигоди персонально для їхнього будинку. Адже художник планує тут зробити не готель і не магазин чи салон якийсь, а науково-дослідний етнічний центр «Олатар» імені Андрія Малишка – своєрідний український дім, де виставлятимуться експозиції художників, скульпторів, фотографів, писанкарів, вишивальниць.

Планується презентація нового видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, проілюстрованого Віктором Крижанівським, робота студій образотворчого мистецтва й дизайну, реконструкція обрядів різних регіонів України, проведення майстер-класів (писанкарство, вишивка, фотостудія), гуртки для школярів. А ще є у Віктора Володимировича мрія – встановлення напроти будинку, у парковій зоні пам’ятника видатного українського громадського діяча, поета та письменника Андрія Малишка, іменем якого названа вулиця. А поряд з ним  в районі Вовчої гірки – будівництво фонтану «Дерево Роду», де спекотного дня можуть із задоволенням хлюпатися малюки нашого району.

Невже ця благородна мета творчої душі Віктора Крижанівського, який дбає про духовний розвиток та дозвілля наших дітей та онуків, якому не байдуже, яким буде наш мікрорайон не варта вашої, дорогі мешканці, уваги?! Невже картини й скульптури, книги й фотографії не кращі, ніж занедбане, заставлене різним непотребом горище, яке може спалахнути від недопалка наркоманів чи безхатченків, які час від часу знаходять собі притулок на техповерхах інших будинків?! Впевнені, що ні! А як видумаєте, шановні дніпровчани?

 

Світлана Головченко,

журналіст Благодійної організації 

 Благодійного фонду «Дніпровська сила» 


Будогоща. Полотно, олія. 2007 рік             Сила бажання. Полотно, олія. 1999 рік

Будогоща. Полотно, олія. 2007р                   Сила бажання. Полотно, олія. 1999р

 

 Автор Віктор Крижанівський. Козак Мамай у характерницькому стані. Полотно, олія. 2008 р.
Козак Мамай у характерницькому стані. Полотно, олія. 2007р 

  

 

 

         "Вівтар Матері"- науково-дослідний та етнічно-практичний Центр, що ладується на вул. Малишка 23, Дніпровського р-ну  м. Києва,  хочуть  відібрати чиновники і вороги всього українського, рідного, святого... Автор проекту Віктор Крижанівський - знаний художник в Україні та за її межами  протягом чверті століття  відстоює свій творчий простір. 

Його майстерню та Центр намагаються знищити, художника виселити, посилаючись на тиск «КОГОСЬ» з міської адміністрації. Особи без повноважень від мешканців будинку під керівництвом ГО «Самоврядна громада» та інших впливових осіб району застосовують рейдерські методи: перекривають воду, викликають без причини міліцію і пожежників, погрожують фізичною розправою за піднятий прапор України, принижують людську гідність, знищують інструменти, будівельні матеріали, тощо.

Ігноруючи закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», перешкоджають діяльності митця, який має право власності на це приміщення (ст.6 цього закону).

Зараз художник відстоює свої права в суді Дніпровського району.Третій суд відбудеться 11 грудня  2015 р. об 11 год. за адресою: вул Кошиця 5-а, ст. м. «Харківська».

 

Підтримаємо права митця!!! 

Збір о 10:30 біля суду!

 

І ОЖИЛА ДОБРА СЛАВА, СЛАВА УКРАЇНИ,

І СВІТ НЕВЕЧІРНІЙ ТИХО ВЖЕ СІЯЄ...

ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТИ МОЇ, МОЛЮ ВАС, БЛАГАЮ!

 

 

Вхід до Центру Олатар Матері

  

     

 

      

 

Ці фото з Центру Олатар Матері можете побачити у Фейсбуці в профілі користувача

 Rohneda Malushitska

 

 

 

 

Віктор Крижанівський на Майдан ТБ

Інтерв`ю відбулося 28 жовтня 2015 року, ведучий Олексій Степанищев

 

Відео передачі Упросвітленому колі ВІктора Крижанівського

Дивитись фільм знятий 2008 року ТРК Культура про відомого українського художника Віктора Крижанівського