Вівтар Грядущої Ери. Полотно, акрил. 500/300см. 2002р. Altar of Coming Era. Canvas, acrylic. 500/300 cm. 2002. Алтарь Грядущей Эры. Холст. Акрил. 500/300см. 2002г.

Вівтар Грядущої Ери. Полотно, акрил. 500/300см. 2002р.

Altar of Coming Era. Canvas, acrylic. 500/300 cm. 2002.

Алтарь Грядущей Эры. Холст. Акрил. 500/300см. 2002г.

 

---

 

Великий Орій,

Гандхарва Мудрий,

Проявлені Христос і Будда,

Кришна й Магомет,

Та всі Адепти світу

Свій Подвиг

Надлюдський

Для етносу несли

І кожної землі

Свого народу.

Про них святі Писання

Мають сенс,

Їм вірять,

Їх прославляють

І моляться на них,

Клянуться ними,

Їх Боготворять.

З оцим усім

Погодимось і ми,

Бо мудрість

Кожного народу – Свята 

У прояві своєму!

Але чомусь,

Не все так просто

З нами?...

Коли на землю нашу – 

Оцю Святиню Русів ,

Накинуто чужу науку,

Властиву іншому народу.

Чому забрали в нас

Святає наше право, 

На свято наше,

Нашу Мудрість,

Літопис і Буття,

Накинули на шию

Свої написані закони

Й сказали :

„Тепер  ви всі раби 

Еговой вибраного роду!".

Чомусь зкривили

Руни всі,

Чомусь порубані Боги,

Зруйновані Святині?

Чомусь Волхви

Розтерзані та вбиті?

Чомусь людей насильно

Загнано в Дніпро?

Чому? Чому? Чомусь?

Багато ще „Чому?" –

Ви можете задати :

Чомусь Тартарія

Расієй стала,

А Русь-Украйна – 

Молорасієй?

Чомусь розпяла Січ 

Їх Катерина „мила"?

І їй за це чомусь,

Потомки „славні" в Україні

„Воздвигли монумент

великий"?...

Чомусь вбивалась

Та нищилась

Стародавня Руська Мова

І українська

Разом з нею,

Аж, по сьогодні?

Чому зкатовані

Та вбиті десятки

Сотень кобзарів

І Душі їх Святії?

Чом голодам морили

Пів-України,

Вбивали, мучили, травили

Героїв, що за рідну

Землю бились

Супротив усіх в горах?

А в Краївках своїх глибоких,

Тепло сердець ховали,

Аби не вбитий був

Їх Етнос, наш Нарід.

Читачу, милий!

Ти вправі

Долучити сам,

Ще тисячі „Чому?",

Але у мене є ще інший

намір...

Я хочу возвеличити

Й поставити

На Чільне місце того,

Хто був завжди

У господах наших,

Та в Піснях, Думах

І Покликах людей.

Хто світом щирим

Своїх натхнених дій

Світив та сіяв,

Хоробро боронив,

Не десь,

Високо в Небі,

А не Землі,

Святій оцій!

Хто зміг

У Пратиках Священних,

Серед біди і сліз,

Зробити радість

Людям відстояти

Їх кревний оберіг.

Ось це – Спаситель!

Це – Пророк!

Це, дійсно, наш Адепт!

Не в Небі – на Землі!

І Образ милий всюди

Під рушником висів,

На скринях, на покутті

Й дверах, на мисниках, 

В серцях і  Душах

Людей віддячних.

Я вибачаюсь,

Мій вірш

Гарячий дуже,

Але вже час настав

Сказати правду людям – 

Сучасникам моїм,

Що зовсім,

Геть заблудлі,

У проявах своїх

Як, буцімто, розумних,

Й релігіям, що завели

У кут всіх нас.

Так ось, отой, далекий, – 

Великий наш Мамай,

Він проявляється согодні

В мені, тобі й отих,

Хто у Знання

Торує розум свій.

Хто не ховає,

Як страус,

Розумну голову

В пісок,

А робить справу

В Пробудженні своєму

І на порядок дня

Свій Подвиг зводить.

Бо був Козак Мамай 

При шаблі та коні, – 

Тепер він на машині

З комп’ютером

Й мобільним телефоном

У Справі та у Прі,

Й вершити може

Життя людей своїх!

Тому, я стверджую:

Спаситель був,

Він є тепер – 

Мамай Великий наш!

Вмикнися глибше

У Знання його!

Живи, Твори

І будь

Спасителем в Бутті

У Оріїв своїх – 

Спасителів всіх інших 

Племен й Народів!

 

 

Ще кілька нових статей цього автора

Додати коментар

Дозволено писати усе окрім брутальностей

Захисний код
Оновити