З прадавнiх вiкiв поглядав творець Всесвiту – Дiдо Сварог зi своєї небесної Сварги в безмежний простiр i сумував, не знаходячи в тiй безоднi життя. Тодi вiн своїми чарiвними перстами створив Землю-писанку i посадив на нiй Райське Дерево. Розрослося воно на весь свiт i дало початок усьому живому. Те Дерево мало золоту кору, а листки i плоди на ньому були вiд усiх дерев. Лилися вiд Райського дерева солодкi пахощi, линули славоспiви дивовижних птахiв, гули навколо крони працьовитi бджоли, а вiд його кореня медом i молоком текли дванадцять джерел. У серцевинi Райського дерева заховане саме Життя  iнайвища його мета – безсмертя. Пiд цим Деревом знайшли собi притулок рiзнi звiрi. Вiд нього ж народилися й першi люди, якi назвали себе племенем дерев. Досi в Українi зберiгся звичай саджати дерево, коли народиться дитина, вишивати дерево-квІтку на рушниках І шанувати його як образ Божества. "Де є корiння, там виросте й гiлля" ? так величає символ родючостi – дерево – народна мудрiсть.

Древо Життя. Фрагмент настінного розпису. Акрил. 2000

Автор Віктор Крижанівський. Дерево Життя. Фрагмент настінного живопису. Акрил. 2000 рік

У Давнiй Русi у виглядi дерева з листками малювали навiть лiтеру Ж i називали її "живете". Коренi дерева, що дали життя стовбуру, подiбнi до Предкiв, якi дали життя новому поколiнню, а це поколiння, у свою чергу, виростило гiлля – молоду парость. Тому корiнь як пiдземну частину дерева вважають – символом свiту померлих Предкiв, минулим, яке названо Нава; стовбур дерева символiзує свiт живих людей, теперiшнє, що його названо Ява, а гiлляста крона – свiт Богiв i майбутнє роду людей, якi живуть за законами правди, тому його названо Права. Богiв було багато, вони мешкали в лiсах, рiках, горах, скрiзь – на небi й на землi. І кожному з них розумнi люди складали подяку i спiвали славу. Богiв i Богинь вважали батьками й матерями людей, вони допомагали людям у всiх життєвих справах. Таке уявлення про  Свiт складалося тисячолiттями, своїх  Богiв шанували сотнi тисяч поколiнь наших Пращурiв. Проте настали iншi часи: з'явилися люди, якi вирiшили змiнити прадавнi традицiї  І накинути всiм народам свої релiгiйнi закони.

Оскiльки кожен народ свято шанував власнi традицiї та своїх рiдних Богiв, то чужу вiру довелося нав'язувати силомiць, вогнем i мечем. Вiдбулися жорстокi христовi походи, вiйни, пiд час яких знищували волхвiв, рубали i спалювали священнi дерева, руйнували давнi капища i храми. Почався безлад, вiйни й лихолiття Вiдтодi минула тисяча рокiв, проте народ не забув своїх рiдних Богiв. І тепер ми пригадуємо, якими вони були, є i будуть. Ми звертаємося до споконвiчних своїх захисникiв,  i вони нас чують.

Боги вже повертаються до нас, i скоро знову запанує лад на Землi. А вiчне Райське дерево, як І тисячу лiт тому, шумить своєю густою кроною, сипле на землю бiлоснiжнi пелюстки свого цвiту i дарує нам цiлющi плоди, бо саме Життя не може померти.

Ще кілька нових статей цього автора

Додати коментар

Дозволено писати усе окрім брутальностей

Захисний код
Оновити